Безпека життєдіяльності

Правила дорожнього руху 2017

1. Загальні положення

1.1Ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.

Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

1.2В Україні установлено правосторонній рух транспортних засобів.

1.3Учасники дорожнього руху зобов’язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

1.4Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.

1.5Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров’ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Особа, яка створила такі умови, зобов’язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити уповноважений підрозділ Національної поліції, власника дороги або уповноважений ним орган.

1.6Використовувати дороги не за їх призначенням дозволяється з урахуванням вимог статей 36-38 Закону України «Про автомобільні дороги».

1.7Водії, пішоходи та пасажири зобов’язані бути особливо уважними до таких категорій учасників дорожнього руху, як діти, люди похилого віку та особи з явними ознаками інвалідності.

1.8Обмеження в дорожньому русі, крім передбачених цими Правилами, можуть бути запроваджені в установленому законодавством порядку.

1.9Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

1.10

Терміни, що наведені у цих Правилах, мають таке значення:

автобус — автомобіль з кількістю місць для сидіння більше дев’яти з місцем водія включно, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення пасажирів та їхнього багажу із забезпеченням необхідного комфорту та безпеки;

автомагістраль — автомобільна дорога, що:

  • спеціально побудована і призначена для руху транспортних засобів, не призначена для в’їзду на прилеглу територію або виїзду з неї;
  • має для кожного напрямку руху окремі проїзні частини, відокремлені одна від іншої розділювальною смугою;
  • не перетинає на одному рівні інші дороги, залізничні і трамвайні колії, пішохідні і велосипедні доріжки, шляхи проходу тварин, має огородження на узбіччях і розділювальній смузі та обгороджена сіткою;
  • позначена дорожнім знаком 5.1 Знак 5.1 "Автомагістраль";

автомобільна дорога, вулиця (дорога) — частина території, в тому числі в населеному пункті, призначена для руху транспортних засобів і пішоходів, з усіма розташованими на ній спорудами (мостами, шляхопроводами, естакадами, надземними і підземними пішохідними переходами) та засобами організації дорожнього руху, і обмежена по ширині зовнішнім краєм тротуарів чи краєм смуги відводу. Цей термін включає також спеціально побудовані тимчасові дороги, крім довільно накатаних доріг (колій);

автомобільні дороги державного значення — автомобільні дороги загального користування, до яких належать міжнародні, національні та регіональні автомобільні дороги, які позначені відповідними дорожніми знаками;

автопоїзд (транспортний состав) — механічний транспортний засіб, що з’єднаний з одним або кількома причепами за допомогою зчіпного пристрою;

безпечна дистанція — відстань до транспортного засобу, що рухається попереду по тій самій смузі, яка у разі його раптового гальмування або зупинки дасть можливість водієві транспортного засобу, що рухається позаду, запобігти зіткненню без здійснення будь-якого маневру;

безпечний інтервал — відстань між боковими частинами транспортних засобів, що рухаються, або між ними та іншими об’єктами, за якої гарантована безпека дорожнього руху;

безпечна швидкість — швидкість, за якої водій має змогу безпечно керувати транспортним засобом та контролювати його рух у конкретних дорожніх умовах;

буксирування — переміщення одним транспортним засобом іншого транспортного засобу, яке не належить до експлуатації автопоїздів (транспортних составів) на жорсткому чи гнучкому зчепленні або способом часткового навантаження на платформу чи на спеціальне опорне пристосування;

вантажний автомобіль — автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів;

велосипед — транспортний засіб, крім інвалідних колясок, що приводиться в рух мускульною силою людини, яка знаходиться на ньому;

велосипедист — особа, яка керує велосипедом;

велосипедна доріжка — виконана в межах дороги чи поза нею доріжка з покриттям, що призначена для руху на велосипедах і позначена дорожнім знаком 4.12 Знак 4.12 "Велосипедна доріжка";

видимість у напрямку руху — максимальна відстань, на якій з місця водія можна чітко розпізнати межі елементів дороги та розміщення учасників руху, що дає змогу водієві орієнтуватися під час керування транспортним засобом, зокрема для вибору безпечної швидкості та здійснення безпечного маневру;

вимушена зупинка — припинення руху транспортного засобу через його технічну несправність чи небезпеку, яка спричинена вантажем, який перевозиться, станом учасника дорожнього руху, появою перешкоди для руху;

випередження — рух транспортного засобу із швидкістю, що перевищує швидкість попутного транспортного засобу, що рухається поряд по суміжній смузі;

власник транспортного засобу — фізична або юридична особа, яка володіє майновими правами на транспортний засіб, що підтверджується відповідними документами;

водій — особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі;

габаритно-ваговий контроль — перевірка габаритних і вагових параметрів транспортного засобу (в тому числі механічного транспортного засобу), причепу і вантажу на предмет відповідності встановленим нормам щодо габаритів (ширина, висота від поверхні дороги, довжина транспортного засобу) та щодо навантаження (фактична маса, осьове навантаження), яка проводиться відповідно до встановленого порядку на стаціонарних або пересувних пунктах габаритно-вагового контролю;

газон — ділянка однорідної території із дерновим покривом, який штучно створюється шляхом посіву і вирощування дерноутворювальних трав (переважно багаторічних злаків) або одернування;

гальмовий шлях — відстань, що проходить транспортний засіб під час екстреного гальмування з початку здійснення впливу на орган керування гальмовою системою (педаль, рукоятку) до місця його зупинки;

головна дорога — дорога з покриттям відносно ґрунтової або та, що позначається знаками 1.22 , 1.23.1 , 1.23.2 , 1.23.3 , 1.23.4 , 2.3 . Наявність на другорядній дорозі покриття безпосередньо перед перехрестям не прирівнює її за значенням до перехрещуваної;

дати дорогу — вимога до учасника дорожнього руху не продовжувати або не відновлювати рух, не здійснювати будь-яких маневрів (за винятком вимоги звільнити займану смугу руху), якщо це може примусити інших учасників дорожнього руху, які мають перевагу, змінити напрямок руху або швидкість;

денні ходові вогні — зовнішні світлові прилади білого кольору, передбачені конструкцією транспортного засобу, установлені спереду транспортного засобу і призначені для покращення видимості транспортного засобу під час його руху у світлий час доби;

дозволена максимальна маса — маса спорядженого транспортного засобу з вантажем, водієм і пасажирами, що встановлена технічною характеристикою транспортного засобу як максимально допустима. Дозволена максимальна маса автопоїзда — це сума дозволеної максимально допустимої маси кожного транспортного засобу, що входить до складу автопоїзда;

дорожньо-транспортна пригода — подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки;

дорожні роботи — роботи, пов’язані з будівництвом, реконструкцією, ремонтом чи утриманням автомобільної дороги (вулиці), штучних споруд, споруд дорожнього водовідводу, інженерного облаштування, встановленням (ремонтом, заміною) технічних засобів організації дорожнього руху;

дорожні умови — сукупність факторів, що характеризують (з урахуванням пори року, періоду доби, атмосферних явищ, освітленості дороги) видимість у напрямку руху, стан поверхні проїзної частини (чистота, рівність, шорсткість, зчеплення), а також її ширину, величину похилів на спусках і підйомах, віражів і заокруглень, наявність тротуарів або узбіч, засобів організації дорожнього руху та їх стан;

дорожня обстановка — сукупність факторів, що характеризуються дорожніми умовами, наявністю перешкод на певній ділянці дороги, інтенсивністю і рівнем організації дорожнього руху (наявність дорожньої розмітки, дорожніх знаків, дорожнього обладнання, світлофорів та їх стан), які повинен ураховувати водій під час вибору швидкості, смуги руху та прийомів керування транспортним засобом;

експлуатація транспортного состава — транспортування тягачем причепа згідно з інструкцією щодо його використання (відповідність причепа тягачу, наявність страхового з’єднання, єдиної системи сигналізації, освітлення тощо);

естакада — інженерна споруда для руху транспортних засобів та (або) пішоходів, підняття однієї дороги над іншою у місці їх перетину, а також для створення дороги на певній висоті, яка не має з’їздів на іншу дорогу;

житлова зона — дворові території, а також частини населених пунктів, позначені дорожнім знаком 5.31 Знак 5.31 "Житлова зона";

залізничний переїзд — перехрещення дороги із залізничними коліями на одному рівні;

засліплення — фізіологічний стан водія внаслідок дії світла на його зір, коли водій об’єктивно не має можливості виявити перешкоди чи розпізнати межі елементів дороги на мінімальній відстані;

зупинка — припинення руху транспортного засобу на час до 5 хвилин або більше, якщо це необхідно для посадки (висадки) пасажирів чи завантаження (розвантаження) вантажу, виконання вимог цих Правил (надання переваги в русі, виконання вимог регулювальника, сигналів світлофора тощо);

колона пішоходів — організована група людей, які рухаються по проїзній частині в одному напрямку;

колона транспортних засобів — організована група з трьох і більше транспортних засобів, що разом рухаються в одному напрямку безпосередньо один за одним з постійно увімкненим ближнім світлом фар;

край проїзної частини (для нерейкових транспортних засобів) — видима умовна чи позначена дорожньою розміткою лінія на проїзній частині в місці її прилягання до узбіччя, тротуару, газону, розділювальної смуги, смуги для руху трамваїв, велосипедної або пішохідної доріжки;

крайнє положення на проїзній частині — положення транспортного засобу на відстані від краю проїзної частини (середини проїзної частини або розділювальної смуги), яка не дає можливості рухатися попутному транспортному засобу (у тому числі двоколісному) ще ближче до краю проїзної частини (середини проїзної частини або розділювальної смуги);

легковий автомобіль — автомобіль з кількістю місць для сидіння не більше дев’яти, з місцем водія включно, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення пасажирів та їхнього багажу із забезпеченням необхідного комфорту та безпеки;

маневрування (маневр) — початок руху, перестроювання транспортного засобу в русі з однієї смуги на іншу, поворот праворуч чи ліворуч, розворот, з’їзд з проїзної частини, рух заднім ходом;

маршрутні транспортні засоби (транспортні засоби загального користування) — автобуси, мікроавтобуси, тролейбуси, трамваї і таксі, що рухаються за встановленими маршрутами та мають визначені місця на дорозі для посадки (висадки) пасажирів;

механічний транспортний засіб — транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт;

мікроавтобус — одноповерховий автобус з кількістю місць для сидіння не більше сімнадцяти з місцем водія включно;

міст — споруда, призначена для руху через річку, яр та інші перешкоди, межами якої є початок і кінець пролітних споруд;

мопед — двоколісний транспортний засіб, що має двигун з робочим об’ємом до 50 куб. см або електродвигун потужністю до 4 кВт;

мотоцикл — двоколісний механічний транспортний засіб з боковим причепом або без нього, що має двигун з робочим об’ємом 50 куб. см і більше. До мотоциклів прирівнюються моторолери, мотоколяски, триколісні та інші механічні транспортні засоби, дозволена максимальна маса яких не перевищує 400 кг;

населений пункт — забудована територія, в’їзди на яку і виїзди з якої позначаються дорожніми знаками 5.45 Знак 5.45 "Населений пункт", 5.46 Знак 5.46 "Кінець населеного пункта", 5.47 Знак 5.47 "Населений пункт", 5.48 Знак 5.48 "Кінець населеного пункта";

небезпека для руху — зміна дорожньої обстановки (у тому числі поява рухомого об’єкта, який наближається до смуги руху транспортного засобу чи перетинає її) або технічного стану транспортного засобу, яка загрожує безпеці дорожнього руху і змушує водія негайно зменшити швидкість або зупинитися. Окремим випадком небезпеки для руху є рух у межах смуги транспортного засобу іншого транспортного засобу назустріч загальному потоку;

недостатня видимість — видимість дороги в напрямку руху менше 300 м у сутінках, в умовах туману, дощу, снігопаду тощо;

обгін — випередження одного або кількох транспортних засобів, пов’язане з виїздом на смугу зустрічного руху;

обмежена оглядовість — видимість дороги в напрямку руху, яка обмежена геометричними параметрами дороги, придорожніми інженерними спорудами, насадженнями та іншими об’єктами, а також транспортними засобами;

оглядовість — об’єктивна можливість бачити дорожню обстановку з місця водія;

острівець безпеки — технічний засіб регулювання дорожнього руху на наземних пішохідних переходах, конструктивно виділений над проїзною частиною дороги та призначений як захисний елемент для зупинки пішоходів під час переходу проїзної частини дороги. До острівця безпеки належить частина розділювальної смуги, через яку пролягає пішохідний перехід;

пасажир — особа, яка користується транспортним засобом і знаходиться в ньому, але не причетна до керування ним;

перевага — право на першочерговий рух стосовно інших учасників дорожнього руху;

перевезення організованих груп дітей — одночасне перевезення десяти і більше дітей з керівником, відповідальним за їх супроводження під час поїздки (на групу з тридцяти і більше дітей призначається додатково медичний працівник);

перехрестя — місце перехрещення, прилягання або розгалуження доріг на одному рівні, межею якого є уявні лінії між початком заокруглень країв проїзної частини кожної з доріг. Не вважається перехрестям місце прилягання до дороги виїзду з прилеглої території.

перешкода для руху — нерухомий об’єкт у межах смуги руху транспортного засобу або об’єкт, що рухається попутно в межах цієї смуги (за винятком транспортного засобу, що рухається назустріч загальному потоку транспортних засобів) і змушує водія маневрувати або зменшувати швидкість аж до зупинки транспортного засобу;

пішохід — особа, яка бере участь у дорожньому русі поза транспортними засобами і не виконує на дорозі будь-яку роботу. До пішоходів прирівнюються також особи, які рухаються в інвалідних колясках без двигуна, ведуть велосипед, мопед, мотоцикл, везуть санки, візок, дитячу чи інвалідну коляску;

пішохідна доріжка — доріжка з покриттям, призначена для руху пішоходів, виконана в межах дороги чи поза нею і позначена знаком 4.13 Знак 4.13 "Пішохідна доріжка";

пішохідний перехід — ділянка проїзної частини або інженерна споруда, призначена для руху пішоходів через дорогу. Пішохідні переходи позначаються дорожніми знаками 5.35.1 , 5.35.2 , 5.36.1 , 5.36.2 , 5.37.1 , 5.37.2 , дорожньою розміткою 1.14.1, 1.14.2, 1.14.3, пішохідними світлофорами. За відсутності дорожньої розмітки межі пішохідного переходу визначаються відстанню між дорожніми знаками або пішохідними світлофорами, а на перехресті за відсутності пішохідних світлофорів, дорожніх знаків та розмітки — шириною тротуарів чи узбіч;

Регульованим вважається пішохідний перехід, рух по якому регулюється світлофором чи регулювальником, нерегульованим — пішохідний перехід, на якому немає регулювальника, світлофори відсутні або вимкнені чи працюють у режимі миготіння жовтого сигналу;

прилегла територія — територія, що прилягає до краю проїзної частини та не призначена для наскрізного проїзду, а лише для в’їзду до дворів, на стоянки, автозаправні станції, будівельні майданчики тощо або виїзду з них;

причіп — транспортний засіб, призначений для руху тільки в з’єднанні з іншим транспортним засобом. До цього виду транспортних засобів належать також напівпричепи і причепи-розпуски;

проїзна частина — елемент дороги, призначений для руху нерейкових транспортних засобів. Дорога може мати декілька проїзних частин, межами яких є розділювальні смуги;

регулювальник — поліцейський, що виконує регулювання дорожнього руху у форменому одязі підвищеної видимості з елементами із світлоповертального матеріалу за допомогою жезлу, свистка. До регулювальника прирівнюються працівники військової інспекції безпеки дорожнього руху, дорожньо-експлуатаційної служби, черговий на залізничному переїзді, поромній переправі, які мають відповідне посвідчення та нарукавну пов’язку, жезл, диск з червоним сигналом чи світлоповертачем, червоний ліхтар або прапорець та виконують регулювання у форменому одязі;

рейковий транспортний засіб — трамвай та платформи із спеціальним обладнанням, що рухаються трамвайними коліями. Усі інші транспортні засоби, що беруть участь у дорожньому русі, вважаються нерейковими;

розділювальна смуга — виділений конструктивно або за допомогою суцільних ліній дорожньої розмітки 1.1 і 1.2 елемент автомобільної дороги, який розділяє суміжні проїзні частини. Розділювальна смуга не призначена для руху або стоянки транспортних засобів. За наявності на розділювальній смузі тротуару по ньому дозволяється рух пішоходів;

смуга руху — поздовжня смуга на проїзній частині завширшки щонайменше 2,75 м, що позначена або не позначена дорожньою розміткою і призначена для руху нерейкових транспортних засобів;

стоянка — припинення руху транспортного засобу на час, більший ніж 5 хвилин, з причин, не пов’язаних з необхідністю виконання вимог цих Правил, посадкою (висадкою) пасажирів, завантаженням (розвантаженням) вантажу;

темна пора доби — частина доби від заходу до сходу сонця;

трамвайна колія — елемент дороги, призначений для руху рейкових транспортних засобів, який обмежується по ширині спеціально виділеним вимощенням трамвайної лінії або дорожньою розміткою. По трамвайній колії допускається рух нерейкових транспортних засобів відповідно до розділу 11 цих Правил;

транспортний засіб — пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів;

тротуар — елемент дороги, призначений для руху пішоходів, який прилягає до проїзної частини або відокремлений від неї газоном;

узбіччя — виділений конструктивно або суцільною лінією дорожньої розмітки елемент автомобільної дороги, який прилягає безпосередньо до зовнішнього краю проїзної частини, розташований з нею на одному рівні та не призначений для руху транспортних засобів, крім випадків, передбачених цими Правилами. Узбіччя може використовуватися для зупинки і стоянки транспортних засобів, руху пішоходів, мопедів, велосипедів (за відсутності тротуарів, пішохідних, велосипедних доріжок або у разі неможливості пересуватися по них), гужових возів (саней);

учасник дорожнього руху — особа, яка бере безпосередню участь у процесі руху на дорозі як пішохід, водій, пасажир, погонич тварин;

шляхопровід — інженерна споруда мостового типу над іншою дорогою (залізницею) в місці їх перетину, що забезпечує рух по ній на різних рівнях та дає можливість з’їзду на іншу дорогу.

Безпека дорожнього руху: чого чекати від новацій у регулюванні

 

За даними ВООЗ у світі кожного року в автомобільних аваріях гине близько 1,3 млн осіб. Найгірший стан з безпекою на дорозі в Домініканській Республіці – 41,7 загиблих, а найкращий в Ісландії – 2,8 на 100 тис. осіб.

На мапі світу за кількістю осіб, які загинули в ДТП, Україна має середній показник, а з числа європейських країн, один з найвищих – 13,5 на 100 тис. осіб. Наприклад, у 2014 р. на території України зафіксовано 153 205 ДТП, тобто щодня майже 420 випадків.

Основними причинами травмувань та загибелі людей у ДТП стали перевищення безпечної швидкості руху (7424 випадки, 26,3 %), порушення правил маневрування (5513, 19,5 %) та керування транспортним засобом у нетверезому стані (2 342, 8,3 %), а серед пішоходів – перехід у невстановленому місці – 1775 випадків.

Знизити кількість дорожньо-транспортних пригод дає змогу впровадження технічних засобів автоматичної фіксації й обробки порушень правил дорожнього руху (ПДР). Відомо, що подібні системи позитивно зарекомендували себе в багатьох країнах світу, зокрема в Німеччині, Швеції, Великій Британії, Італії, Швейцарії, Австрії, Нідерландах, Франції та ін. Зокрема, у Великобританії встановлено понад 6 тис. камер фіксації порушень, у Німеччині – 5 тис., у Франції – 3 тис., а в США – 4 тис. камер.

У Німеччині система відео- та фотофіксації поведінки на дорогах та порушень ПДР, а також штрафних пунктів має багаторічну історію. Згідно з принципами німецьких ПДР, радарний контроль з відео- та фотоспостереженням має насамперед виховувати водіїв, а не карати їх. А використання його необхідне на особливо небезпечних ділянках з великою кількістю аварій.

Фіксують порушення ПДР у Німеччині за допомогою близько 3500 стаціонарних радарів, що встановлені як на автобанах, так і в населених пунктах. Учасників руху автобанами про контроль та спостереження сповіщають табло з написом Radarkontrolle. Разом зі стаціонарними радарами поліція широко застосовує мобільні станції та ручні прилади, які розміщують як на триніжках обабіч доріг у непримітних місцях, так і в самих автівках поліції.

Штрафи за перевищення швидкості мають виписуватися протягом трьох місяців. У противному разі щодо цих порушень спливає термін давності. Самі ж штрафи надходять до місцевих бюджетів.

Зауважимо, що вимоги на дозвіл та експлуатацію технічних засобів автоматичної фіксації й обробки порушень правил дорожнього руху дуже високі, а перебіг налаштування на кожному новому місці фіксується детальними протоколами.

Цікаво, що в Німеччині є таке поняття, як «толерантність» до порушення швидкісного режиму. Його застосовують винятково для позначення похибки при технічній фіксації порушення ПДР, адже, як відомо, кожен прилад відео- та фотофіксації порушення має свої технічні особливості. Фахівці Німецького автомобільного клубу ADAC зазначають, на швидкостях до 100 км/год фіксаторами «толерується» перевищення швидкості до 3 км/год. А при вимірюванні швидкостей у понад 100 км/год поріг «толерантності» досягає 3 %.

Утім, у Німеччині значно більше бояться балів, ніж грошового покарання.

Інформацію про штрафні бали за неправильну поведінку за кермом заносять до реєстру у Фленсбурзі – комп’ютерної бази даних. Перевищення швидкості на 21–25 км/год – штраф 80 євро та один бал, на 51–60 км/год – 280 євро й 2 бали на додачу з позбавленням прав на два місяці. На автобанах ситуація дещо інша: за перевищення швидкості на 21–25 км/год – 70 євро та один бал, понад 70 км/год – 600 євро, 2 бали та три місяці без прав. Провину може збільшити порушення дистанції. Покаранням може бути штраф від 25 до 400 євро та від одного до двох балів на додачу.

І ось, нарешті, і в Україні теж має запрацювати система відео- та фотофіксації поведінки на дорогах та порушень правил дорожнього руху (ПДР).

14 липня Верховна Рада України прийняла законопроект № 2562 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху». За прийняття Закону в другому читанні і в цілому проголосували 267 народних депутатів при необхідному мінімумі в 226 голосів.

6 серпня Президент України П. Порошенко підписав цей Закон.

 Нагадаємо, ключові положення нового законодавчого акта.

Законопроект передбачає внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кодексу адміністративного судочинства України та Закону України «Про дорожній рух», згідно з якими буде здійснюватися автоматична фіксація порушень правил дорожнього руху за допомогою технічних засобів з функціями фото- і відеофіксації.

Адміністративну відповідальність за порушення ПДР, зафіксовані в автоматичному режимі, нестимуть власники транспортних засобів, незалежно від того, хто скоїв правопорушення. При цьому розгляд справи про притягнення до відповідальності власника транспортного засобу за порушення ПДР його автомобілем, зафіксовані в автоматичному режимі, буде відбуватися без особи, яку притягнуть до відповідальності, адже за проектом закону, такі справи не повинні розглядатися відкрито (ст. 249).

Згідно з положеннями законопроекту, буде збільшено час адміністративного затримання особи з 3-х до 24-х годин за підозрою працівника органів внутрішніх справ.

Також, згідно з положеннями законопроекту, будуть внесені зміни і в порядок стягнення штрафів. Так, якщо правопорушник протягом трьох днів оплатив 50 % штрафу, постанова про стягнення вважається виконаною. Якщо ж штраф не буде сплачено протягом 30 днів, буде застосована пеня, яка становитиме подвійний розмір штрафу.

Якщо штраф і пеня не будуть оплачені, правопорушник буде автоматично позбавлений права керувати транспортними засобами на шість місяців. Водночас це не буде звільняти від обов’язку сплатити штраф і пеню.

За словами першого заступника міністра внутрішніх Україні Е. Згуладзе, будь-яке вилучення водійських прав відбуватиметься тільки через суд.

Новацією в законопроекті є запровадження «штрафних балів». Зокрема, кожному водієві з початку року нараховується 150 штрафних балів, певна частина яких віднімається за вчинення деяких порушень ПДР (наприклад, за перевищення швидкості, проїзд на червоне світло, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки – «відмінусовується» 50 балів). Грошовий штраф порушник ПДР повинен буде заплатити тільки після того, як він вичерпає запас нарахованих йому балів.

Як зазначалося вище, Верховна Рада має внести зміни до Кодексу адміністративного судочинства. Так, ч. 2 ст. 71 КАСУ в нині діючій редакції передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, тобто на інспектора ДАІ, який прийняв рішення оштрафувати водія. Наразі пропонується доповнити Кодекс нормою, яка передбачає, що у справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, обов’язок доведення, що в момент правопорушення керував не власник або, що автомобіль або номерний знак вибув з володіння власника внаслідок протиправних дій інших осіб покладається саме на власника авто.

Тим часом зауважимо, що прикінцевими положеннями прийнятого законопроекту передбачено, що Кабінет Міністрів України в місячний строк після опублікування його офіційного тесту зобов’язаний поінформувати власників про зареєстровані за ними транспортні засоби.

Утім, на думку експертів, можливість своєчасної реалізації такої законодавчої норми, зважаючи на обсяг транспортних засобів, які перебувають (зареєстровані та ввезені) на території України (в т. ч. в АРК Крим, та зоні проведення АТО), викликає сумнів.

Водночас експерти радять, якщо вам, як власникові колись проданого за дорученням авто не прийде повідомлення про те, що за вами значаться якісь автомобілі, це краще перевірити самому, звернувшись до МРЕВ за місцем проживання. Якщо такі «невраховані» машини є в базі ДАІ, то слід від них відмовитися. Перший варіант – зв’язатися з покупцем і попросити його зареєструвати машину на себе. Хоча він може відмовитися, продати машину ще комусь чи у вас просто не залишилося його контактів. У такому випадку треба написати заяву, що ви просите зняти машину з обліку, оскільки машина втрачена і документи втрачено. Але тоді нинішній власник не зможе користуватися цією машиною, і перший же пост ДАІ зупинить її і забере на штрафмайданчик.

Крім того, експерти зазначають, що перш ніж погоджуватися з тим, що ви допустили порушення ПДР, уважно проаналізуйте стан дороги, дорожніх знаків і розмітки. Цілком можливо, що вони не відповідають існуючим нормам і стандартам і послужили причиною допущеного вами порушення. Стандарти в дорозі або при спілкуванні зі співробітником ДАІ ви вивчати не будете. Тому головне ваше завдання – довести, що виною допущеного порушення ПДР є дорожня обстановка: поганий стан дороги, затерта дорожня розмітка, неясний сигнал світлофора (затемнений у променях сонячного світла) або знак, розташований у невидимому для вас місці. У цьому випадку відповідальність має бути перекладена на керівників дорожньо-експлуатаційних служб. А у інспектора ДАІ обов’язково поцікавтеся, хто відповідає за утримання дороги, на якій він вас зупинив, і детально запишіть почуту інформацію у свій блокнот.

Наразі ж лише маємо надію, що прогноз результатів дії цього Закону, який викладено в пояснювальній записці до проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху», здійсниться на 100 %. А саме «прийняття цього законопроекту дасть змогу:

– суттєво зменшити кількість дорожньо-транспортних пригод і постраждалих у них людей;

– виключити корупційну складову при виявленні та фіксації правопорушень і оформленні відповідних адміністративних матеріалів;

– удосконалити відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та наблизить їх до європейських стандартів»

 

ПАМ’ЯТКА 

У разі загрози чи ведення бойових дій:

  • закрити штори або жалюзі (заклеїти вікна паперовими стрічками) для зменшення ураження фрагментами скла. Вимкнути живлення, закрити воду і газ, загасити (вимкнути) пристрої для опалення;
  • взяти документи, гроші і продукти, предмети першої необхідності, медичну аптечку;
  • відразу залишити житловий будинок, сховатися у підвалі або у найближчому сховищі;
  • попередити сусідів про небезпеку, допомогти людям похилого віку і дітям;
  • без крайньої необхідності не залишати безпечне місце перебування;
  • проявляти крайню обережність; не варто панікувати.

 

Якщо стався вибух:

  • уважно озирнутися навколо, щоб з’ясувати вірогідність небезпеки подальших обвалів і вибухів, чи не висить з руїн розбите скло, чи не потрібна комусь допомога;
  • якщо є можливість – спокійно вийти з місця пригоди. Опинившись під завалами – подавати звукові сигнали. Пам’ятайте, що за низької активності людина може вижити без води упродовж п’яти днів;
  • виконати всі інструкції рятувальників.

 

Під час повітряної небезпеки:

  • відключити живлення, закрити воду і газ;
  • загасити (вимкнути) пристрої для опалення;
  • взяти документи, гроші і продукти, предмети першої необхідності, аптечку;
  • попередити про небезпеку сусідів і, у разі необхідності надати допомогу людям похилого віку та хворим;
  • дізнатися, де знаходиться найближче до укриття. Переконатися, що шлях до нього вільний і укриття знаходиться у придатному стані;
  • як якнайшвидше дійти до захисних споруд або сховатися на місцевості. Дотримуватися спокою і порядку. Без крайньої необхідності не залишати безпечного місця перебування. Слідкувати за офіційними повідомленнями.

Під час масових заворушень:

  • зберігати спокій і розсудливість;
  • під час знаходження на вулиці – залишити місце масового скупчення людей, уникати агресивно налаштованих людей;
  • не піддаватися на провокації;
  • надійно зачиняти двері. Не підходити до вікон і не виходити на балкон. Без крайньої необхідності не залишати приміщення.

При проведенні тимчасової евакуації цивільного населення з небезпечної зони:

  • взяти документи, гроші й продукти, необхідні речі, лікарські засоби;
  • за можливості, надати допомогу пенсіонерам, людям з обмеженими можливостями;
  • дітям дошкільного віку вкласти до кишені або прикріпити до одягу записку, де зазначається ім’я, прізвище, домашня адреса, а також прізвище матері та батька;
  • переміщатися за вказаною адресою. У разі необхідності – звернутися за допомогою до міліції та медичних працівників.

Якщо Вас захопили у заручники і Вашому життю є загроза:

  • постаратися запам’ятати вік, зріст, голос, манеру говорити, звички тощо злочинців, що може допомогти їх пошуку;
  • за першої нагоди постаратися сповістити про своє місцезнаходження рідним або міліції;
  • намагатися бути розсудливим, спокійним, миролюбним, не піддавати себе ризику;
  • якщо злочинці знаходяться під впливом алкоголю або наркотиків, намагатися уникати спілкування з ними, оскільки їхні дії можуть бути непередбачуваними;
  • не підсилювати агресивність злочинців своєю непокорою, сваркою або опором;
  • виконувати вимоги терористів, не створюючи конфліктних ситуацій, звертатися за дозволом для переміщення, відвідання вбиральні тощо;
  • уникати будь-яких обговорень, зокрема політичних тем, зі злочинцями;
  • нічого не просити, їсти все, що дають;
  • якщо Ви тривалий час знаходитеся поряд зі злочинцями, постаратися встановити з ними контакт, визвати гуманні почуття;
  • уважно слідкувати за поведінкою злочинцівта їхніми намірами, бути готовими до втечі, пересвідчившись у високих шансах на успіх;
  • спробувати знайти найбільш безпечне місце у приміщенні, де знаходитесь і де можна було б захищати себе під час штурму терористів (кімната, стіни і вікна якої виходять не на вулицю – ванна кімната або шафа). У разі відсутності такого місця – падати на підлогу за будь-якого шуму або у разі стрільбі;
  • при застосуванні силами спеціального призначення сльозогінного газу, дихати через мокру тканину, швидко і часто блимаючи, викликаючи сльози;
  • під час штурму не брати до рук зброю терористів, щоб не постраждати від штурмуючих, які стріляють по озброєних людях;
  • під час звільнення виходити швидко, речі залишати там, де вони знаходяться, через ймовірність вибуху або пожежі, беззаперечно виконувати команди групи захоплення.

________________________________________________________________________________________________________________________

ПАМ’ЯТКА

Уразі знаходження вибухонебезпечного пристрою ЗАБОРОНЕНО:

  • наближатися до предмета;
  • пересувати його або брати до рук;
  • розряджати, кидати, вдаряти по ньому;
  • розпалювати поряд багаття або кидати до нього предмет;
  • приносити предмет додому

Необхідно негайно повідомити міліцію про знахідку!

ТЕЛ. 101

Практично всі вибухові речовини чутливі до механічних дій і нагрівання. Поводження з ними вимагає граничної уваги і обережності.

Слід пам’ятати, що розмінуванням, знешкодженням або знищенням вибухонебезпечних предметів займаються тільки підготовлені фахівці-сапери, допущені до цього виду робіт.

Однією з серйозних загроз сучасного суспільства є тероризм. Майже щоденно здійснюються терористичні акти, унаслідок яких гинуть люди. Більшість цих злочинів здійснюються з використанням вибухових пристроїв. Нерідко це саморобні, нестандартні пристрої, що їх складно виявити, знешкодити або ліквідувати. Злочинці зазвичай поміщають їх в звичайні портфелі, сумки, банки, пакунки і потім залишають у багатолюдних місцях. У такому разі важко відрізнити сумку з вибухівкою від такої ж сумки, залишеної забудькуватим пасажиром у громадському транспорті. Часто такі міни-пастки мають досить привабливий вигляд. Відомі випадки застосування їх у авторучках, мобільних телефонах, гаманцях, дитячих іграшках.

Тому бездоглядні предмети в транспорті, кінотеатрі, магазині, на вокзалі тощо вимагають особливої уваги.

Є декілька ознак, що дозволяють припустити, що маємо справу з вибуховим пристроєм. Слід звертати увагу на:

  • припарковані біля будівель автомашини, власник яких невідомий або державні номери якої не знайомі мешканцям, а також коли автомобіль давно непорушно припаркований;
  • наявність у знайденому механізмі антени або приєднаних до нього дротів;
  • звуки, що лунають від предмету (цокання годинника, сигнали через певний проміжок часу), мигтіння індикаторної лампочки;
  • наявність джерел живлення на механізмі або поряд з ним (батарейки, акумулятори тощо);
  • наявність розтяжки дротів або дротів, що тягнуться від механізму на велику відстань.

Якщо знайдений предмет видається підозрілим, потрібно повідомити про нього працівників міліції чи ДСНС.

  • Якщо знайдено забуту річ у громадському транспорті, доречно опитати людей, які знаходяться поряд. Бажано встановити, кому річ належить або хто міг її залишити. Якщо господаря встановити не вдається, потрібно негайно повідомити про знахідку водія (кондуктора).
  • У разі знаходження підозрілого предмета у під’їзді будинку, потрібно опитати сусідів, можливо, він належить їм. У разі неможливості встановити власника — негайно повідомити про знахідку до найближчого відділення міліції, до військкомату, органів місцевогосамоврядування, підрозділу ДСНС за телефоном «101»
  • Якщо підозрілий предмет знайдено в установі, потрібно негайно повідомити про знахідку адміністрацію

У разі знаходження вибухонебезпечного пристрою:

1. Негайно повідомити чергові служби органів внутрішніх справ, цивільного захисту;

2. Не підходити до предмету, не торкатися і не пересувати його, не допускати до знахідки інших людей;

3. Припинити всі види робіт в районі виявлення вибухонебезпечного предмету.

4. Не користуватися засобами радіозв’язку, мобільними телефонами (вони можуть спровокувати вибух).

5. Дочекатися прибуття фахівців; вказати місце знахідки та повідомити час її виявлення.

 

У випадку, коли в будинку знайдено вибуховий пристрій й здійснюється евакуація:

  • одягніть одяг з довгими рукавами, щільні брюки і взуття на товстій підошві (це може захистити від осколків скла);
  • візьміть документи (паспорт, свідоцтво про народження дітей тощо), гроші;
  • під час евакуації слідуйте маршрутом, вказаним органами, що проводять евакуацію. Не намагайтеся скоротити шлях, тому що деякі райони або зони можуть бути закриті для пересування;
  • тримайтеся подалі від обірваних ліній енергопостачання.

 

Якщо будинок (квартира) опинилися поблизу епіцентру вибуху:

  • обережно обійдіть всі приміщення, щоб перевірити чи немає витоків води, газу, спалахів і т.п. У темряві в жодному випадку не запалюйте сірника або свічки – користуйтеся ліхтариком;
  • негайно вимкніть всі електроприлади, перекрийте газ, воду;
  • з безпечного місця зателефонуйте рідним та близьким і стисло повідомте про своє місцезнаходження, самопочуття;
  • перевірте, чи потребують допомоги сусіди.

Опинившись поблизу вибуху, стримайте свою цікавість і не намагайтеся наблизитись до епіцентру, щоб розгледіти або допомогти рятівникам. Найкраще, що можна зробити – залишити небезпечне місце. До того ж, варто знати, що зловмисники часто встановлюють вибухові пристрої парами, щоб, через деякий час після вибуху першої з них, пролунав другий вибух. Зловмисники розраховують на те, що після першого вибуху на його місці зберуться люди, у тому числі й представники силових структур, і при повторному вибуху жертв буде набагато більше.

 

ПАМ’ЯТАЙТЕ!

  • не слід робити самостійно жодних маніпуляцій із знахідками або підозрілими предметами, що можуть виявитися вибуховими пристроями;
  • виявивши річ без господаря, треба звернутися до працівника міліції або іншого посадовця; не можна торкатися знахідки;
  • не користуйтеся мобільним та радіозв’язком поблизу підозрілої знахідки.

Для поштової кореспонденції з пластиковою міною характерна надмірна товщина, пружність, вага не менше 50 г і ретельна упаковка. На конверті можуть бути різні плями, проколи, можливий специфічний запах. Повинно насторожити настирне бажання вручити лист неодмінно в руки адресата і надписи на кшалт: «розкрити тільки особисто», «особисто в руки», «секретно» і т.п. Підозрілий лист не можна відкривати, згинати, нагрівати або опускати у воду.

Останнім часом почастішали випадки телефонних повідомлень про замінування приміщень та виявлення підозрілих предметів, що можуть виявитися вибуховими пристроями.

На такий випадок пропонуємо заходи попереджувального характеру:

  • посилити пропускний режиму при вході і в’їзді на територію закладу, пильнувати системи сигналізації і відеоспостереження;
  • проводити обходи території закладу і періодичну перевірку складських приміщень на предмет своєчасного виявлення вибухових пристроїв або підозрілих предметів;
  • організувати проведення спільних із працівниками цивільного захисту, правоохоронних органів інструктажів і практичних занять з питань дій у разі загрози або виникнення надзвичайних подій.

У разі виявлення підозрілого предмета працівниками навчального закладу чи учнями потрібно негайно повідомити правоохоронні органи, територіальні органи управління з питань цивільного захисту.

До прибуття оперативно-слідчої групи керівник навчального закладу повинен дати вказівку співробітникам знаходитися на безпечній відстані від знайденого предмета.

У разі потреби – евакуйовувати людей згідно наявному плану евакуації.

Потрібно забезпечити можливість безперешкодного під’їзду до місця виявлення підозрілого предмету автомашин правоохоронних органів, співробітників територіальних органів управління з питань цивільного захисту, пожежної охорони, невідкладної медичної допомоги, служб експлуатації, забезпечити присутність осіб, що знайшли знахідку, до прибуття оперативно-слідчої групи.

 

У всіх випадках не наближатися, не чіпати, не розкривати і не переміщати підозрілу знахідку, зафіксувати час її виявлення.

ПАМЯТАЙТЕ !

Правильні та грамотні дії допоможутьзберегти ваше життя і здоров’я.

Терористи можуть встановити вибухові пристрої у самих непередбачених місцях: на дорогах, в будинках, на транспорті, у громадських місцях, автомобілях. На сьогоднішній день можуть використовуватися як промислові, так і саморобні вибухові пристрої, замасковані під будь-які предмети.

Заходи безпеки при загрозі терористичного акту:

— Будьте уважні та доброзичливі до оточуючих.

— Ні при яких умовах НЕ  ПРИПУСКАЙТЕ  ПАНІКИ ! ! !

— Якщо є можливість, виїдьте на кілька днів на дачу, в село, до родичів в інше місто (село).

Зробіть безпечним власне житло:

— Приберіть пожежонебезпечні предмети — старі фарби, лак, бензин та інше;

— Приберіть з вікон квіти (поставте їх на підлогу);

— Закрийте штори на вікнах — це захистить вас від пошкоджень уламки скла;

— Зберіть у сумку всі необхідні вам документи, речі, гроші на випадок термінової евакуації;

— По можливості не користуйтеся громадським транспортом,

— Не відвідуйте громадські місця.

 

Якщо вами виявлено вибухонебезпечний предмет:

— Побачивши вибухонебезпечний предмет (гранату, снаряд, бомбу та інше.) не підходьте близько до нього, покличте людей та попросіть терміново повідомити про знахідку у міліцію. Не дозволяйте випадковим людям торкатися небезпечного предмету або намагатися знешкодити його.

— Здійснюючи поїздки у громадському транспорті (особливо у метро), звертайте увагу на залишені сумки, портфелі, згортки, іграшки та предмети, у яких можуть знаходитись саморобні вибухонебезпечні             пристрої. Терміново повідомте про це водію, машиністу потягу, будь-якому працівнику міліції. Не відкривайте їх, не чіпайте руками, попередьте людей про небезпеку.

 

Якщо стався вибух:

— Пересувайтеся обережно, не чіпайте пошкоджені конструкції та оголений дріт.

— У пошкодженому приміщенні із-за небезпеки вибуху газу не можна користуватися відкритим вогнем.

— При задимленні захистіть органи дихання мокрим рушником.

— Дійте у відповідності з наказами посадових осіб.

 

Якщо вас завалило уламками стін:

— Намагайтеся не панікувати, дихайте глибоко і рівно, приготуйтеся терпіти голод і спрагу. Голосом і стуком привертайте увагу людей.

— Якщо ви знаходитесь глибоко під поверхнею землі, пересувайте вліво вправо будь-який металевий предмет (кільце, ключ та інш.) для знаходження вас металодетектором.

— Якщо простір поруч з вами відносно вільний, не запалюйте сірники, свічки, бережіть кисень.

— Якщо у вас є можливість, закріпіть стелю та чекайте на допомогу.

 

Рекомендації щодо дій населення в разі виявлення підозрілих предметів, що можуть бути використані для вчинення терористичного акту

1. У разі виявлення підозрілого предмета, схожого на вибуховий пристрій, рекомендується:

не торкатися до виявленого підозрілого предмета, не підходити й не пересувати його; утримуватися від куріння, використання засобів радіозв’язку, у тому числі й мобільного, поблизу даного предмета;

не робити самостійних дій із підозрілими предметами;

за можливістю забезпечити охорону підозрілого предмета й небезпечної зони (під час охорони підозрілого предмета знаходитися за захисними спорудами чи предметами, вести спостереження);

спробувати повідомити про виявлення підозрілого предмета інших осіб, які знаходяться поруч, забезпечити їх евакуацію з території, що прилягає до небезпечної зони;

сповістити про небезпечну знахідку будь-який орган місцевої влади, чергові служби правоохоронних органів з наданням інформації про характерні ознаки ймовірного вибухового пристрою, місце його розташування, час виявлення та особу, яка його виявила. Дочекатися прибуття на місце виявлення небезпечної знахідки фахівців-піротехніків;

намагатися максимально запам’ятати зовнішність, одяг осіб, які залишили предмет, їхній транспорт та номерні знаки.

2. Основні характерні ознаки, що вказують на можливу належність підозрілого предмета до вибухового пристрою:

залишені в громадських місцях (транспорті) без нагляду валізи, пакунки, коробки тощо;

зовнішня схожість предмета на боєприпаси, навчально-імітаційні, сигнальні, освітлювальні, піротехнічні вироби;

наявність у предмета антени з радіоприймальним пристроєм;

наявність у предмета годинникового механізму або електронного таймера;

наявність у предмета запаху гасу, розчинника, пально-мастильних і хімічних матеріалів тощо;

наявність у предмета елементів (деталей), що не відповідають їх прямому призначенню;

наявність у дверях, вікнах будь-яких сторонніх підозрілих предметів, закріплених за допомогою дроту, ниток, важелів, шнурів тощо.

________________________________________________________________________________________________________________________

 

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
щодо дій населення в разі виникнення надзвичайних ситуацій або подій на об’єктах інфраструктури

I. Рекомендації щодо дій населення в разі виникнення надзвичайної ситуації або події на транспорті

1. У разі виникнення надзвичайної ситуації або події у метрополітені рекомендується:

1.1. На станції метрополітену:

повідомити працівника метрополітену (чергового на станції метрополітену) про виникнення надзвичайної ситуації на станції;

зателефонувати до компетентних органів та вказати місце (адресу, район), де виникла надзвичайна ситуація або подія;

виконувати всі вказівки (команди) працівників метрополітену, намагатися попередити виникнення паніки серед людей;

закривати органи дихання зволоженою тканиною, через яку можна дихати у разі сильного задимлення;

рухаючись до ескалаторів за можливістю допомагати пасажирам із дітьми, жінкам, літнім людям, інвалідам;

при виході з місця надзвичайної ситуації або події залишатися у безпечному місці для отримання першої лікарської медичної допомоги (за необхідності) та наданні інформації працівникам правоохоронних органів щодо ймовірних причин виникнення надзвичайної ситуації або події;

надавати першу медичну допомогу постраждалим (за можливістю).

1.2. У вагоні потягу метрополітену:

негайно сповістити машиніста потягу через переговорний пристрій про надзвичайну ситуацію або подію та виконувати всі його вказівки;

у разі виникнення пожежі на початковій стадії її розвитку спробувати її загасити, використовуючи вогнегасники, які знаходяться у вагоні, або підручні засоби; намагатися перейти у вільну від вогню (безпечну) частину вагона й стримувати поширення пожежі, збиваючи полум’я одягом або заливаючи його будь-якими негорючими рідинами;

спробувати попередити виникнення паніки у вагоні, заспокоювати людей, взяти дітей на руки; у разі сильного задимлення закривати органи дихання зволоженою тканиною, через яку можна дихати;

залишатися у вагоні, доки потяг рухається в тунелі;

не зупиняти потяг у тунелі аварійним стоп-краном, що може призвести до ускладнення гасіння пожежі та евакуації пасажирів;

не залишати вагон без команди машиніста, не торкатися металевого корпусу вагона й дверей до вимкнення високої напруги на всій ділянці;

відкривати двері вагону тільки за командою машиніста потягу (вибивати скло, після чого очистити рами вікон від його уламків); вийти з вагону й рухатися вперед у напрямку руху потяга до найближчої станції метрополітену;

рухатися вздовж колії між рейками групами, не торкаючись до струмопровідних шин (збоку від рейок);

бути уважним під час виходу з тунелю поблизу станції метрополітену (можлива поява зустрічного потяга);

після прибуття на станцію виходити із вагона, пропускаючи вперед дітей і людей похилого віку;

перевірити, чи не залишився хто-небудь у вагоні, за необхідності допомогти їм вийти;

сповістити про надзвичайну ситуацію або подію чергового по станції метрополітену;

зателефонувати до компетентних органів та вказати місце (станцію або ділянку між станціями метрополітену), де виникла надзвичайна ситуація або подія;

виконувати команди (вказівки) працівників метрополітену щодо евакуації з місця надзвичайної ситуації або події.

1.3. У громадському транспорті (автобусі, тролейбусі, трамваї, маршрутному таксі):

негайно вийти із салону транспорту через вхідні (вихідні) двері, у разі неможливості відкрити двері залишити салон через аварійні виходи (вибити скло та очистити рами вікон від його уламків);

під час евакуації з транспорту зберігати спокій, надавати допомогу пасажирам із дітьми, жінкам, літнім людям, інвалідам;

зателефонувати до компетентних органів та вказати місце (адресу, район), де виникла надзвичайна ситуація або подія;

після виходу з місця надзвичайної ситуації або події залишатися у безпечному місці для отримання першої лікарської медичної допомоги (за необхідності) та надання інформації працівникам правоохоронних органів щодо ймовірних причин виникнення надзвичайної ситуації або події;

надавати першу медичну допомогу постраждалим (за можливістю).

1.4. На авіаційному транспорті:

виконувати всі вказівки (команди) командира корабля та екіпажу, не вставати з крісла до повної зупинки літака, спробувати попередити виникнення паніки в салоні та порушення центрування літака;

зняти з себе ювелірні прикраси, годинник, гострі предмети та нахилитися в кріслі вперед, обхопивши голову обома руками;

після зупинки літака негайно вийти з нього, виконуючи вказівки екіпажу, через аварійні люки та надувні трапи, дотримуючись черги; допомогти пораненим, дітям та людям похилого віку; відійти далі від літака, лягти на землю, прикриваючи голову руками, щоб не постраждати у разі вибуху;

зателефонувати до компетентних органів та вказати місце (адресу, район), де виникла надзвичайна ситуація або подія;

залишатися у безпечному місці для отримання першої лікарської медичної допомоги (за необхідності) та надання інформації працівникам правоохоронних органів щодо ймовірних причин виникнення надзвичайної ситуації або події;

надавати першу медичну допомогу постраждалим (за можливістю).

1.5. На залізничному транспорті:

під час екстреної евакуації з вагона в разі виникнення надзвичайної ситуації або події зберігати спокій, із собою брати тільки необхідні речі (документи, гроші, одяг), великі речі залишати у вагоні, тому що вони можуть призвести до затримки здійснення евакуації;

надавати допомогу пасажирам із дітьми, жінкам, літнім людям, інвалідам;

під час поштовхів (ударів) доцільно триматися за виступи полиць й інші нерухомі частини вагона або згрупуватися, прикриваючи голову руками, щоб уникнути травм; при перевертанні вагона міцно триматися руками, упертися ногами у верхню полицю, стіну тощо, закриваючи очі, щоб у них не потрапили уламки скла, дитину притиснути до себе обличчям, прикриваючи їй голову своїми руками;

після зупинки вагона оглянути й визначити шляхи евакуації; якщо немає небезпеки пожежі, не поспішати вибиратися; спробувати попередити паніку серед пасажирів; виходити з вагона по одному, пропускаючи вперед дітей, жінок, літніх людей, інвалідів; брати з собою лише документи, гроші та необхідний одяг; залишаючи особисті речі у вагоні, за можливістю забезпечити охорону з однієї-двох осіб;

під час евакуації через бокові двері та аварійні виходи бути уважним та обережним, щоб не потрапити під зустрічний потяг;

під час перекидання чи пошкодження вагона вибиратися тільки через вікна, опустивши фрамуги або вибити будь-яким способом скло, попередньо очистивши рами від його уламків; при можливості дітей і постраждалих виносити на руках;

зателефонувати до компетентних органів та вказати місце (станція або ділянка між залізничними станціями), де виникла надзвичайна ситуація або подія;

надавати першу медичну допомогу постраждалим (за можливістю).

II. Рекомендації щодо дій населення в разі виникнення надзвичайної ситуації або події у місцях масового перебування людей

2.1. У разі виникнення надзвичайної ситуації або події на стадіоні (фан-зоні, натовпу) рекомендується:

виконувати всі вказівки (команди) працівників стадіону (стюардів);

зателефонувати до компетентних органів та вказати місце (адресу, район), де виникла надзвичайна ситуація або подія;

спробувати вибратися з натовпу людей, за неможливості цього зробити — рухатися разом із натовпом;

дотримуватися загальної швидкості руху натовпу, не штовхатися, не тиснути на людей, які йдуть попереду; за можливістю стримувати поштовхи ззаду й збоку; примусити найнеспокійніших людей дотримуватися порядку (пропустіть уперед себе);

зняти за можливістю довгий, занадто вільний, із металевими деталями одяг, а також усе, що може стиснути шию (шнурівку куртки, краватку, шарф, медальйон на шнурку, коштовності, біжутерію);

зігнути руки у ліктях, кулаки спрямувати вгору або зчепити долоні в замок перед грудьми — так ви зможете захистити грудну клітину;

спробувати вибратися з натовпу разом із людьми, які ведуть себе спокійно (вишукатися клином, усередині розмістити дітей і жінок, розсуваючи натовп, рухатися з нього); заздалегідь оцінити напрямок і цілеспрямовано йти в ньому;

не намагатися чинити опір стихійному руху натовпу, чіплятися (хапатися) за стіни, ліхтарні стовпи, дерева тощо; триматися далі від скляних вітрин, сітчастих огорож, турнікетів, сцени;

притиснути особисті речі (парасольку, сумку тощо) до тіла; рухатися у натовпі, не нахилятися та не піднімати речі (сумки, гроші тощо), які впали;

впевнено триматися на ногах, падіння всередині натовпу небезпечно для життя, в разі падіння не думати про свій одяг або сумку, зігнути руки й ноги, захистити голову руками, а живіт — зігнувши й підтягнувши ноги до тулуба; швидко спробувати впертися руками і однією ногою в землю й різко піднятися по ходу руху людей; якщо не вийде відразу встати — не панікувати, повторити свої спроби декілька разів;

не привертати до себе увагу висловлюваннями політичних, релігійних та інших симпатій, ставленням до події, що трапилася;

не наближатися до груп осіб, які поводять себе особливо агресивно;

не реагувати на події, сутички, які трапляються поряд із вами;

якщо з вами дитина, посадити її на плечі та просуватися далі, а якщо вас двоє — повернутися обличчям один до одного, створивши зі своїх тіл і рук захисну капсулу для дитини, і просуватися далі;

вибратися у безпечне місце, оглянути територію навколо себе, оцінити ситуацію та залишатися там для отримання першої лікарської медичної допомоги (за необхідності) та надання інформації працівникам правоохоронних органів;

надавати першу медичну допомогу постраждалим (за можливістю).

2.2. Під час раптового руйнування будівель та споруд:

визначити вільне місце, до якого є можливість переміститися;

намагатися зміцнити стелю в помешканні уламками меблів, конструкцій будинку, які є поряд;

відсунути від себе гострі предмети та не робити спроби самостійно вибратися з-під завалу;

закривати органи дихання зволоженою тканиною, через яку можна дихати (за можливістю);

за наявності мобільного телефону негайно зателефонувати до компетентних органів та вказати адресу (район, місце), де виникла надзвичайна ситуація або подія; за можливістю визначити своє місце перебування, якимось сигналом (звуком);

не запалювати ні в якому разі вогонь (запальничку, сірники), це може призвести до вибуху;

намагатися перебувати якомога довше у свідомості (читати вірші, співати пісні тощо);

у разі затиснення уламками конструкцій будинку ділянок тіла масажувати їх для підтримання циркуляції крові.

Необхідно пам’ятати, що відразу після повідомлення про надзвичайну ситуацію або подію аварійно-рятувальні підрозділи розпочинають роботу щодо визволення постраждалих із-під завалів. Під час аварійно-рятувальних робіт передбачено періодичні «хвилини тиші», коли зупиняють роботу спеціального обладнання, аби почути сигнали (звуки) про допомогу. Саме в ці хвилини необхідно найголосніше подавати сигнали про своє місцезнаходження.

2.3. У приміщенні будівлі:

зателефонувати до компетентних органів та вказати адресу будівлі (кількість поверхів, місце її виникнення, наявність людей), де виникла надзвичайна ситуація або подія;

у разі виникнення пожежі на початковій стадії розвитку спробувати її загасити підручними засобами (збити полум’я одягом або ковдрою, залити вогонь водою або будь-якими негорючими рідинами); за можливістю гасіння пожежі здійснювати тільки з безпечної сторони, якою можливо швидко покинути місце пожежі;

використовувати шляхи евакуації, при цьому не користуватися ліфтами (використовувати внутрішні сходи, зовнішні пожежні драбини тощо); вибратися в безпечне місце, надати допомогу дітям, жінкам, літнім людям, інвалідам;

надати першу медичну допомогу постраждалим (за можливістю).